20 БЕРЕЗНЯ. Чорний день у календарі громади села Саджава.
Минув рік, який здавався вічністю, бо час зупинився, хоч ми продовжували дихати, говорити, кудись іти, щось робити…
Рік чорної пустоти… Рік без надії дочекатися повернення Володі Козира додому. Закінчилися усі слова. Біль заповнив серця вщент.
Сумно, коли обривається молоде життя…
Сумно, коли ті, хто так яскраво горить, раптово гаснуть…
Ми всі у вічному боргу перед батьками, які виховала мужнього патріота.
У роковини смерті схиляємо голови перед пам`яттю справжнього Героя України
. Він назавжди залишиться прикладом незламності, сили духу, добра, самопожертви та патріотизму!
